• Ще півтора віку тому такого слова, як “мрія”, у нашій мові не було. І тільки в пошевченківську добу воно нестримно увірвалось у літературні тексти витончених авторів слів-новотворів Олени Пчілки й Михайла Старицького. На думку письменника й лінгвіста Бориса Антоненка-Давидовича, неологізми “мріяти” та “мрія”, створені на базі народного слова “мріятися”, народились і швидко прижились, бо без них уже не могла обійтись українська мова, що ступала на вищі щаблі свого розвитку. А в нашому словогроні вмістились одразу десятки лексем зі спільним коренем –мрій–. І варто лиш розпочати натискання на перші літери цих слів, щоб осягнути їхнє самобутнє значення.

  • Історію нашої держави творили багато видатних людей. Водночас до неї затесалися й чимало сумнівних людців і відвертих недолюдків. Тому словник української мови щедро наповнювався силою-силенною найрізноманітніших лексем зі спільним коренем “люд”. Значну їх частину ви зустрінете у клітинах нашого перехресного словогрона. А розпочавши натискання на перші літери цих "людяних" слів, ще й звідаєте значення кожного з них.

  • Оспіваний в історичних думах і народних піснях, український степ зачаровував і наснажував багатьох вітчизняних митців. Так, народжений у Білопіллі Олександр Олесь витворив ліричну поезію «Степ». Виколисаний у Глодосах Терень Масенко виплекав роман у віршах «Степ». А уродженець Баштанщини Олександр Сизоненко подарував епічну трилогію «Степ». І загалом наш народ збагатив рідну мову рясним намистом слів зі спільним коренем “степ”, частина яких умістилась у сітці цього перехресного словогрона. Варто лиш розпочати натискання на їхні перші літери, і перед тобою відкриватиметься незбагненний світ неозорого українського степу.