• Наскільки би збіднів усесвіт без квітів – цих красивих і запахущих супутників нашого життя. Не менш яскравий і гарний "квітковий" лексикон української мови. Варто лише розпочати натискання на перші літери "заквітчаних" слів-ключів, аби переконатись у цьому.

  • «Книги читати – усе знати», – стверджує мудре українське прислів’я. Адже навіть в електронну інформаційну еру «книга – твій друг, без неї, як без рук», як зауважує інше наше прислів’я. Про те, що й досі «книги – це міст до знань», красномовно засвідчує з’ява цілого масиву нових слів, які мають спільний корінь “книг” (“книж”). Отож упевнено натискайте на перші літери “книжних” слів-ключів і переконуйтеся, що «книжка – це маленьке віконце, але через нього увесь світ видно».

  • Кохання – одне з найвищих людських почуттів. Тому у світі так багато “закоханих” поезій, “викоханих” пісень, “укоханих” власних назв. Саме про них і розказуватимуть укладені в поземні й доземні ряди клітин слова-ключі. Звичайно ж, після натискання на перші літери цих “накоханих” слів.