• В українській традиції церква виступає і молитовним храмом, і духовною спільнотою, і християнською конфесією, і витвором культового мистецтва, і громадою вірян, і релігійною парафією, і об'єктом культурної спадщини. Тому слова зі спільним коренем "церкв" ("церков") посідають у нашому лексиконі якнайгідніше місце. Якщо ви погоджуєтеся з цією думкою, сміливо натискайте на перші літери укладених в поземні й доземні ряди клітин "оцерковлених" слів-ключів і осягайте їхній глибокий зміст.

  • Наскільки би збіднів усесвіт без квітів – цих красивих і запахущих супутників нашого життя. Не менш яскравий і гарний "квітковий" лексикон української мови. Варто лише розпочати натискання на перші літери "заквітчаних" слів-ключів, аби переконатись у цьому.

  • «Книги читати – усе знати», – стверджує мудре українське прислів’я. Адже навіть в електронну інформаційну еру «книга – твій друг, без неї, як без рук», як зауважує інше наше прислів’я. Про те, що й досі «книги – це міст до знань», красномовно засвідчує з’ява цілого масиву нових слів, які мають спільний корінь “книг” (“книж”). Отож упевнено натискайте на перші літери “книжних” слів-ключів і переконуйтеся, що «книжка – це маленьке віконце, але через нього увесь світ видно».